Забута мелодія дитинства

2016-02-05

/Files/photogallery/1000/IMG_20160208_151141.jpgЗустріч із ліцейним минулим - це завжди свято, оскільки є можливість пригадати добрих друзів, цікаві уроки, веселі перерви, поїздки на екскурсії разом із класом, є час подякувати мудрим вчителям за правильні поради. Чим далі ліцейні роки, тим теплішими і ціннішими стають спогади про ліцей. І так прекрасно, що існує давня традиція - щороку на початку лютого збирати випускників різних років на вечір зустрічі у стінах рідного ліцею.
5 лютого коридори ліцею прикрасили стінні газети із старими фотографіями, на яких застигли миті ліцейного життя ліцеїстів ювілейних років випуску: перший і останній дзвоники, участь в агітбригадах, відпочинок на природі, день ліцеїста, захист курсових робіт. У теплій атмосфері справді родинного свята зібрались колишні випускники ліцею, а тепер лікарі, вчителі, водії, інженери, юристи, будівельники, програмісти, бізнесмени - усі знавці своєї справи. Директор ліцею Лариса Володимирівна Шалар підкреслила, що, незважаючи на 23-річну історію, ліцей іде в ногу із часом. Серед досягнень ліцею щорічні перемоги у міських предметних олімпіадах, участь у різноманітних конкурсах. І звичайно, найбільша гордість ліцею - це ви, наші випускники, наш цвіт, завдяки якому і ліцей буде процвітати.
Ліцейний дзвінок лунав в позаурочний час, запрошуючи в гості колишніх учнів. В цей день до ліцею завітали випускники 1995, 2001, 2004, 2008, 2009, 2010, 2012, 2015 років. Їм приємно було поринути у спогади, прогулятися ліцейними коридорами, зустрітися із колишніми наставниками, серед яких були: Єфименко Ганна Федорівна, Мельніченко Наталя Євгенівна, Роман Алла Олексіївна, Дзьоба Наталія Володимирівна, Шовкун Надія Володимирівна, Хлистова Ольга Ростиславівна, Тіщенко Тетяна Василівна, Казюк Павло Володимирович, Кіченко Юлія Анатоліївна.
Минулорічні випускники дякували вчителям, які вели їх барвистими стежками, країною знань у незвіданий світ. Підсумовуючи зустріч, директор ліцею Шалар Л.В. побажала щасливої долі і світлих горизонтів колишнім пташенятам. Птахи розлітаються, та незримими нитками їхні серця прив’язані до рідного ліцею.

Кiлькiсть переглядiв: 79