Мрії, які збуваються…

2016-04-05

/Files/photogallery/1065/xrylkFmHczw.jpg

«Місто із запахом кави та шоколаду», «Місто серед дощів», «Серце Галицької землі», «Маленький Париж», «Український Лондон», «Культурна столиця Європи», «Місто Лева» – це все імена та епітети справжнього галицького міста під назвою Львів, яке розкинулось в мальовничому Передкарпатті.
Львів – то вузенькі вулички, чарівні будинки, запашна кава, хостели на кожному кроці та стара бруківка. До такої довгоочікуваної подорожі я готувалася з самого дитинства. І ось мрія здійснилася. Прихід весни подарував довгоочікувану радість. Настала пора весняних канікул і 9-А другого квітня разом з класним керівником Мельничук О.С. та вчителем інформатики Дудник В.В. відправився назустріч пригодам, але для початку потрібно було подолати 18 годин без сну, адже про який ще там сон могла іти річ: потяг, купа друзів, нетерпляче чекання зустрічі з містом Левів. Ранок... О 8:17 годині нас радо зустрічають перони Львівського вокзалу. Всіх охопило неймовірне відчуття, начебто ми потрапили в зовсім інший світ. Ми швидесенько поклали свої речі в хостелі та вирушили з нашим першим знайомим, а саме гідом-екскурсоводом Тимофієм, осягнути атмосферу неповторного міста.
Львів – це не просто саме місто, а це і його околиці. Тому ми і розпочали нашу мандрівку із «Замків Львівщини». Але невеличкою перепоною на нашому шляху стала поїздка автобусом, але наші хлопці не дали нам сумувати, співаючи різноманітні пісні. Навіть водій автобуса вимкнув свою музику і запропонував хлопцям включи гучніше їхню.
Спочатку наша весела компанія відвідала Олеський замок. Це пам'ятка архітектури та історії XIII–XVIII століть. Він являє собою класичний бароковий комплекс будівель. Центром комплексу є старовинний костел. Там ми зробили привал і смачно пообідали. Наступна зупинка в нашому маршруті – Підгорецький замок. Замок в Підгірцях, разом з замками Золочева та Олеська, творить так звану Золоту Підкову Львівщини. Є одним з найкращих в Європі зразків палацу з бастіонними укріпленнями епохи Відродження. Він більше схожий на палац, ніж на фортецю, і різко контрастує з суворими, войовничими форпостами Поділля. Не дарма відомий творець кіно-клюкви Г.Юнгвальд-Хількевич у 1970-х саме тут фільмував версальські бійки д'Артаньяна-Боярського з гвардійцями кардинала. Та легенда Підгорецького замку зовсім не в цьому. Подейкують, що граф одного знаного роду замурував у стіну свою дружину й тепер по палацу блукає привид «білої пані». На жаль, нам не вдалося походити його коридорами, зустріти привида, сама будівля закрита на реставрацію. 2008 року Підгорецький замок потрапив до переліку 100 пам'яток світу, що потребують негайної реставрації.
І остання зупинка Золочівський замок – пам'ятка історії і культури національного значення. Історія цього замку також містить безліч таємниць, а найцікавіше те, що пов’язано з коханням його власника. Любов Яна ІІІ Собеського та французької красуні спалахнула миттєво, ледь побачив 27-річний Ян у 1656р. у королівському палаці в Варшаві 15-річну красуню – і це полум’я вони зберегли до старості. В 1690-х роках Марія частенько усамітнюється в Золочеві. Саме тоді з’являється незвичний для Галичини Китайський палац завдяки пануванню моди на все східне.
У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац і Великий житловий палац. У Великому палаці вдалося відтворити розміщення кімнат, віднайдено туалети, потайний хід і каміни.
Особлива гордість Золочівського замку – туалети. Так-так, саме банальні нужники в часи Марії Казиміри були великою рідкістю. А золочівські ще й так майстерно зроблено, що їх вивчали й сучасні спеціалісти.
У Великому палаці представлено понад 550 експонатів. У серпні 2009 року Великий палац Золочівського замку відкрито для огляду, а у відреставрованому Китайському палаці 21 травня 2004 року відкрито Музей Східних культур.
Отримавши масу задоволень, нас знову чекав автобус, пісні, веселощі та наш рідненький хостел. Прибувши до «Kava Hostel», розпочалося масове розселення народів, поділ кімнат, вибір ліжок, війна за чергу в душ і нарешті ліжко, подушка, і ми набираємось сил на наступний день.
Другого дня нас знову привітно зустрів Тимофій, і всі разом почимчикували знайомитися зі «Старовинним Львовом». Стара частина Львова – це серце міста, що і досі задає сучасності ритм історії. Найкрасивішим і цікавим є центр міста на чолі з площею Ринок – однією з найстаріших територій Львова, історія якої бере початок в чотирнадцятому столітті. Саме тут, на знаменитій Площі Ринок, сіра буденність розмальовується колоритом звуків львівських музик, яких ми зустріли і не змогли пройти мимо.
Ніколи не залишається поза увагою Квадрат на площі Ринок, в центрі якого розташований знаменитий "львівський Біг-Бен" – Ратуша, історія якої розпочалася ще з початку далекого ХІV століття. Висота вежі складає 65м. З самого верху відкривається весь центр міста, наче на долоні. Наша компанія не могла оминути такого краєвиду, хоч прийшлося подолати при цьому 408 сходинок, як же це все таки було тяжко, але ми не скаржимось, бо краса, яку ми побачили, того коштувала.
Також, ми відвідали Домініканський костел, який є одним із найстаріших храмів славетного міста Львова, Вірменську церкву, костел Єзуїтів, Будинок №4, більше відомий, як «Чорна Кам'яниця», – найцінніший пам'ятник міщанського будівництва епохи Ренесансу. Також не оминули ресторацію-музей «Гасова лямпа».
Скажіть, як можна побувати уЛьвові та не скуштувати ароматної кави, не придбати плитку шоколаду на згадку. Ось і ми вирішили, що просто неможливо не завітати в «Львівську копальню кави» на площі Ринок. Що ж стосується шоколаду, то вже вся Україна знає про Львівську майстерню.
Львів – це місто, яке "охороняють" кам'яні благородні леви та яке змусить Вас повірити в мрію. Моя мрія збулася, так що мрійте. Загадковості Львова не має меж.
Резуник Тетяна, учениця 9-А класу

Кiлькiсть переглядiв: 63