Подорож ліцеїстів до Києва

2013-05-07

Весняна погода якнайкраще сприяє відпочинку, новим знайомствам, а також подорожам разом з друзями чи сім’єю. Саме тому вихідні дні 27-28 квітня представники ліцейної родини, учні 9-Б, 10-А та 10-Б класів, у супроводі своїх класних керівників і вчителя економіки Дзьоби Н.В. провели в Києві.
Як відомо, Київ – столиця нашої Батьківщини, одне з найстаріших і найбільших міст Європи. Воно велично розкинулося на Дніпрі, знаходячись у місці перетину торгівельних шляхів, найважливішим з яких є шлях «із варягів у греки». Легенда «Повісті врем’янних літ» свідчить: назва цього міста-героя походить від імені князя Кия, що разом зі своїми братами Щеком, Хоривом і сестрою Либідь заснували поселення полян. На жаль, дати створення літопис не зберіг.
Не збереглися у своєму первинному вигляді й Золоті ворота, які були головною брамою стародавнього Києва. Про їх будівництво за зразком Золотих воріт Константинополя говорять літописні джерела XI століття. Не дивно, що численні війни та напади монголо-татар зруйнували цю споруду, але згодом її було реконструйовано. У Золотоворітському сквері можна побачити й пам’ятник коту Пантелеймону. Одна з легенд розповідає про Пантюшу як про рятівника, що попередив свого господаря про пожежу в приміщенні будинку, але сам героїчно загинув.
Чимало інших героїв виростила наша Україна. Серед них гетьман Богдан Хмельницький, скульптура якого височить на Софійській площі. Вона є символом міста Києва та однією з найвідоміших пам’яток ХІХ століття. Неможливо не згадати й про Ярослава Мудрого, онук якого Святослав Ізяславич є замовником Михайлівського Золотоверхого монастиря. Спорудження монастиря проводилося на базі Михайлівського Золотоверхого собору, а їх подальші реконструкції знавці відносять до українського бароко. Ще одним надбанням цього стилю є Андріївська церква, побудована в середині XVIII століття за проектом Бартоломео Растреллі. Вона прикрашає покритий бруківкою Андріївський узвіз – історичну вулицю Києва, що з’єднує Поділ з центральною частиною міста. Побачити стародавній район ремісників, тобто Поділ, можна з Пейзажної алеї. Взагалі, такою і була мета створення даної зони відпочинку. Дитячий сквер, фонтани, клумби, лавки у вигляді тварин дають змогу зрозуміти, що навіть модерне мистецтво має свій особливий вплив на людину.
Але ж який Київ без Хрещатика та Майдану Незалежності? Пам’ятники, меморіальні дошки, численні магазини, величезна кількість туристів, часті мітинги – завдяки цьому місто не засинає, а Хрещатик завжди перебуває у русі. Люди снують головною вулицею міста, рідко згадуючи про спокійне життя. Але нам вдалося побачити киян іншими, адже 28 квітня Церква урочисто відмічає Вхід Господній у Єрусалим або Вербну неділю. У цей день ходять до церкви, святять вербове гілля, що ми і спостерігали в Успенській Києво-Печерській лаврі. Вона є однією з найбільших святинь України, мільйони відвідувачів бувають тут щорічно, ходять у печери, ласують лаврською випічкою та свяченою водою.
До речі, про воду. Майже 10 років Водно-інформаційний центр або Музей води радо зустрічає усіх гостей. Хто б міг уявити, що якщо порівняти нашу планету з головою новонародженої дитини, то запаси прісної води Землі становили б усього дві сльозинки малечі! Басейн з рибами, штучний водоспад, можливість опинитися у великій мильній бульбашці допомагають у ненав’язливій формі зрозуміти значення водних ресурсів для кожного з нас.
Неабияке значення для людини має знання історії своєї держави, її звичаїв і традицій. Ось чому останньою зупинкою ліцеїстів став Національний музей історії Великої Вітчизняної війни, розташований на схилах правого берега Дніпра. Символом даного меморіального комплексу можна заслужено вважати монументальну скульптуру Батькіщина-Мати, загальна висота якої близько 102 метрів!
Таким перед нашими очима постав Київ – величним і незвичайним, закутаним у багаторічну історію. Те місто, яке немало чого пережило за час свого існування. Воно заслуговує бути відвіданим усіма, хто справді шанує пам’ять про минуле та дивиться з надією в майбутнє. Ласкаво просимо!